Останній листок. Дари волхвів. Оповідання

О книге

Автор книги - . Произведение относится к жанрам классическая проза, зарубежная классика. Оно опубликовано в 2020 году. Международный стандартный книжный номер: 9780890008812.

Аннотация

О. Генрі – визнаний у всьому світі майстер малого жанру, завдяки якому жанр розповіді пережив свій світанок… Герої його оповідань найрізноманітніші: робочі, художники, мільйонери, клерки, інженери, а сюжети дивують своїм різноманіттям і життєвістю, але є у них і дещо спільне – несподіваний фінал, що змушує читача замислитися. Оповідання «Останній листок» і «Дари волхвів», які відкривають цей збірник – одні з найбільш пронизливих ліричних творів О. Генрі, в яких людяність і самопожертва долають життєві складнощі і навіть трагічні обставини. Переклад українською Юлії Шматько, Віталія Лук’яненка та Лукаса. Зміст: Останній листок Дари волхвів Вождь червоношкірих Шляхи, які ми обираємо Немовлята в джунглях Споріднені душі Наліт на потяг Персик Маркіз і міс саллі

Читать онлайн О. Генри - Останній листок. Дари волхвів. Оповідання


Останній листок

У невеликому кварталі на захід від Вашингтон-скверу вулиці переплуталися і помережилися на короткі смужки, що називаються проїздами. Ці проїзди утворюють дивні кути і вихиляси. Одна вулиця там навіть перетинає саме себе рази два. Якомусь художнику вдалося відкрити вельми цінну властивість цієї вулиці. Припустимо, збирач з магазину, який чвалає нею з рахунком за фарби, папір і полотно, зустріне там самого себе, що йде геть, не отримавши жодного цента за рахунком!

Так от, люди мистецтва натрапили на неповторний квартал Гринич-Віллідж у пошуках вікон, що виходять на північ, покрівель ХVIII століття, голандських мансард і дешевої квартирної плати. Потім вони перевезли туди з шостої авеню кілька олов'яних кухлів і одну-дві жаровні і заснували «колонію».

Студія Сью і Джонсі містилася нагорі триповерхового цегляного будинку. Джонсі – зменшувальне від Джоанна. Одна з них приїхала зі штату Мейн, інша з Каліфорнії. Вони познайомилися за табльдотом в одному ресторанчику на Восьмійй вулиці і знайшли, що їх погляди на мистецтво, цикорієвий салат і модні рукави цілком збігаються. У результаті і виникла спільна студія.

Це було у травні. А у листопаді непроханий чужинець, якого доктора називають Пневмонією, почав вештатися колонією, торкаючись то одного, то іншого своїми крижаними пальцями. Вест-Ендом цей душогуб крокував сміливо, вражаючи десятки жертв, але тут, в лабіринті вузьких, порослих мохом провулків, він спроквола плентав нога за ногу.

Пана Пневмонію ніяк не можна було назвати галантним старим джентльменом. Мініатюрна дівчина, тендітно-вразлива від каліфорнійських зефірів, навряд чи могла вважатися гідним противником для старого гицеля з червоними кулаками і задишкою. Однак він звалив її з ніг, і Джонсі лежала нерухомо на фарбованому залізному ліжку, дивлячись крізь дрібні скельця голандського вікна на глуху стіну сусіднього цегляного будинку.

Одного ранку заклопотаний доктор змовницьким порухом кудлатих сивих брів викликав Сью в коридор.

– У неї один шанс… ну, скажімо, проти десяти, – сказав він, струшуючи ртуть у термометрі. – І то, якщо вона сама захоче жити. Вся наша фармакопея втрачає сенс, коли люди починають схилятися до інтересів трунаря. Ваша маленька панянка вирішила, що їй вже не одужати. Про що вона думає?


Рекомендации для вас