© Володимир Сліпець, 2019
ISBN 978-5-4493-0233-5
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Жити та існувати ніколи не будуть синонімами, так само як бачити та розуміти. Жити в мильному рожевому пузирі, що ховає Вас від власного смогу та бруду – це боягузтво. Ігнорувати реалії та сучасне суспільство – лицемірство. Нити та скиглити, проте нічого не робити – лінь. То є одвічні гріхи нашого виду, які можуть нас вбити!
«Пісні самогубців: Рима, біль та журба» – це мій коротенький збірник віршів. Я ніколи не бачив в собі поета та й ніколи не побачу. Я просто людина, що бачить цей світ трішки інакше. Кожний вірш – маленька історія, сповнена смутком, відчуттям провини за людство та людяність в серці.
Люди так звикли дивитись у дзеркало та бачити якихось химерних героїв, сильних лідерів та навіть богів. А що… А якщо це кінець? Останній наш день, рік, століття. Невже ми залишимо тільки папір, брухт та залізо після себе?
Я бажаю Вам приємного читання… Хоча, я вважаю, що буде сильний післясмак, так що відразу знайдіть відраду – почитайте добру казку, подивіться романтичний фільм. Бо в моєму світі Вас чекає тільки біль та журба, які на цей раз сховались під римою віршів.
Правда може бути жорстокою, а істина – химерною. Тому, якщо Ви досі не злякалися, можливо, знайдете відповіді на власні запитання.