Наталка Полтавка

О книге

Автор книги - Иван Котляревский. Произведение относится к жанрам зарубежная классика, зарубежная образовательная литература. Год его публикации неизвестен. Книге не присвоен международный стандартный книжный номер.

Аннотация

«Наталка Полтавка» Івана Котляревського – це романтично-сатирична п’єса про любов і вірність. Наталка і Петро кохають одне одного, однак злидні і бідність змушують їх розлучитися, а в цей час до дівчини сватається багатий пан Возний, нелюбий її серцю. Однак, для закоханих матеріальний достаток не є важливішим за щирі почуття. Перемежована піснями і легким гумором, «Наталка Полтавка» Івана Котляревського є класичним українським драматургічним твором, у якому майстерно описані традиційний український побут та звичаї. П’єса написана двома мовами – українською та російською.

Читать онлайн Иван Котляревский - Наталка Полтавка

Іван Котляревський

НАТАЛКА ПОЛТАВКА

Опера малороссийская в 2-х действиях

Действующие лица:

Возный Тетерваковский.

Горпина Терпилиха – вдова старуха.

Наталка – дочь ее.

Петро – любовник Наталки.

Микола – дальний родственник Терпилихи.

Макогоненко – выборный села.

ДЕЙСТВИЕ І

Театр представляет село при реке Ворскле. Чрез сцену улица малороссийских хат, к реке ведущая, и в сей улице хата Терпилихи.

Явление 1

Наталка(выходит из хаты с ведрами на коромысле, подойдя к реке, ставит ведра на берегу, подходит на край сцены в задумчивости и поет).

№ 1

Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;

О, як моє болить серце, а сльози не ллються. | 2 рази

Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу,

Тілько тогді і полегша, як нишком поплачу. | 2 рази

Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,

Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.| 2 рази

Єсть же люди, що і моїй завидують долі,

Чи щаслива та билинка, що ростеть на полі? | 2 рази

Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?

Тяжко жити без милого і в своїй сторонці. | 2 рази

Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися. | 2 рази

Полетіла б я до тебе, та крилля не маю,

Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю. | 2 рази

До кого я пригорнуся, і хто приголубить?

Коли тепер того нема, який мене любить. | 2 рази

Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище; а може (плачет), забув, що я живу і на світі. Ти був бідним, любив мене – і за те потерпів і мусив мене оставити; я тебе любила і тепер люблю. Ми тепер рівня з тобою: і я стала така бідна, як і ти. Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки закриються…

Явление 2

Наталка и возный.

Возный. Благоденственного і мирного пребиванія! (В сторону). Удобная оказія предстала зділати о собі предложеніє на самоті.

Наталка(кланяясь). Здорові були, добродію, пане возний!

Возный. «Добродію»! «Добродію»! Я хотів би, щоб ти звала мене – теє-то як його – не вишепом’янутим ім’ярек.

Наталка. Я вас зову так, як все село наше величає, шануючи ваше письменство і розум.

Возный. Не о сем, галочко, – теє-то як його – хлопочу я, но желаю із медових уст твоїх слишати умилительноє названіє, сообразноє моєму чувствію. Послушай:

№ 2

От юних літ не знал я любові,

Рекомендации для вас