Світанок моєї душі

Людина щаслива настільки, наскільки вона щаслива наодинці з собою. Я не знаю, які там ендорфіни просинаються в мені, і що вони зі мною роблять, але я відчуваю себе абсолютно щасливою, коли я вранці сідаю за кермо своєї машини, вмикаю радіо Relax і їду на роботу. Коли починає працювати обігрів, а дорога рівна, і водії усі чемні, – тоді моя душа під ранкову музику розквітає. Я плавно і гармонійно перелаштовуюся, ніби пританцьовую з ряду в ряд під осінній релакс. Душу огортає спокій і тепло. Як добре, що сьогодні у мене на душі тепло. Вмикаю тиху емпатію і шлю промінчик теплоти всім, у кого зараз там холодно і темно.

Завжди так не буде! Час і трохи трьох позиційного спостереження, і Ви – нова, і світ навколо Вас теж новий. І трохи душі. Не заплаканої і зневіреної, а мудрої, сильної і такої, що з любов'ю! Усе з любов'ю! До себе! Спочатку до себе…

А є Люди-ангели! А Ви про це теж знали? Вони танцюють свій танець навколо нас, танцюють із нами, танцюють під свій ритм, під свою осінь, у них свій, можливо, іспанський чи французький релакс. І пропонують нам руки, і заглядають нам в очі. І говорять без слів (інсайтами).

Любий читачу, щиро дякую тобі за увагу до моєї творчості. Свою першу збірку прози і поезії я присвятила моїй улюбленій подрузі і моєму духовному наставнику Каті Орел. Щиро дякую Вам, Катю, за Вашу безумовну любов до мене, яка творить чудеса. Адже саме Ви колись безповоротно розвернули мене на добро до себе і до світу цього. Дякую, що Ви завжди зі мною! Також хочу подякувати своїй донечці Каті, сестрі Галині, мамі Світлані і татові Ярославу. А також усім моїм учителям, викладачам, тренерам, дякую всім людям, яких я зустрічала на своєму життєвому шляху. Дякую друзям реальним і віртуальним за натхнення та віру в мій творчий потенціал. А також особлива подяка моїм першим читачам на моїй сторінці, що в Фейсбуці! Дякую за Ваші позитивні відгуки, завдяки Вам я повірила, що моя творчість потрібна людям, і все ж таки я стала на шлях письменниці.

Також дякую своєму літературному редактору Валерію Васильовичу Терзі, а також лідеру політичної партії «Нові обличчя» Володимиру Карплюку та інвестиційній раді міста Ірпінь яка заснувала в 2020 році щорічну творчу премію «Літературна премія Ірпеня». Хоч премію не виграла, але завдяки саме їй підготувала матеріал до видання. Писати я почала після розлучення в 2011 році. На жаль, досі, крім сторінки у Фейсбуці і ютуб каналі, у мене не було свого творчого продукту. Вірю в те, що дуже скоро світ, усе ж таки, побачить мою першу збірку творчості, і з нею зможе познайомитися ширше коло читачів. Адже мрії мають право на реальне життя.