«… Хочеш бути майстром,
макай своє перо в правду. Нічим
іншим більше не здивуєш».
Василь Шукшин.
«Друкувався в періодичній пресі як журналіст і публіцист. Був абсолютно безголосим, коли треба було підспівати всесильному гласу світу цього, і голосив, коли треба було сказати своє вагоме слово на користь тих, хто не міг висловитися. Як прозаїк друкувався в багатьох центральних і регіональних газетах, журналі «НАША ВУЛИЦЯ» та альманасі «ПРОЗА». Автор трьох книг: «Будяк. Репортаж з піднебесся», «Діалог. На порозі останньої війни», «Чортів посох».
Цікава штука життя. Крутишся, крутишся і робиш все правильно. Але життя робить свої корективи, і підносить сюрпризи, від яких починаєш не тільки думати, але ще й писати. І те, що вийшло, перед Вами. Може бути, з наївною завданням не залишити Вас БАЙДУЖИМИ до всього навколишнього, бо рано чи пізно воно торкнеться кожного з нас. В природі все взаємопов'язане. Помах крил метелика може викликати ураган. Сльоза голодної дитини, що впав на землю, може викликати повінь. Крик відчаю знедолених війною людей може викликати землетрус і тайфуни. Давайте не дражнити гусей!
Що стосується мене, я завжди був в опозиції до всього поганого з вірою в торжество справедливості».
З повагою, Родіон РАХІМОВ, журналіст, письменник-публіцист, еколог, громадський діяч, член Спілки письменників Росії.
Чортів посох
Репортаж із піднебесся
«Час – поняття відносне. Її можна розтягнути до нескінченності або стиснувши до розміру піщинки наповнити абсолютною правдою. А потім, перетворивши на порох розвіяти у Всесвіті, створюючи нову Галактику істиної правди. І знову шукати істину серед мільйонів зірок?»
«І побачив Бог світло, що він гарний; і відокремив Бог світло від темряви».
Старий завіт. Гл.1.Ст..4.
«Бог говорить з нами лицем до лиця тільки тоді, коли у нас у самих є особа».
К. Льюїс.
День видався напрочуд ясним. Весь попередній день і вечір я тішив себе надією, що буде нельотна погода і відкладуть стрибки. Але марно. І ось старенький «кукурузник», відірвавшись від бетонки, нахиливши зеленими пооббиваними крилами, набирав висоту. Стрибнути з парашутом для людини, якій стілець, поставлений на стіл, щоб загорнути лампочку, була вже висота – крутилася голова і тряслися жижки – була мрією всього життя.
