Я мушу мовчати

О книге

Автор книги - Вадим Рибачук. Произведение относится к жанру стихи и поэзия. Оно опубликовано в 2018 году. Международный стандартный книжный номер: 9780887150180.

Аннотация

Лірична збірка поезій – перша творча добірка автора, в якій представлено на читацький розсуд роздуми і розповіді з самого життя автора, де переплелись радості і болі, тривоги, життєві невдачі і звершення мрій. Збірка поезій буде цікавою для тих, хто вміє любити життя і прагне досягти власних вершин, а також для тих, хто прагне відвертих розмов про наболіле. Саме на сторінках цієї книги Ви зможете знайти відверті зізнання про поразки і злети в житті автора, які притаманні, мабуть, кожному з нас. Тому збірка поезій «Я мушу мовчати» викликає безліч емоцій, зігріває душу і наповнює її вірою в себе і вдячністю до тих, хто нас оточує.

Читать онлайн Вадим Рибачук - Я мушу мовчати

А сум розпростовує постіль

І кличе до сну уперті надії.

Не хочу стояти з тими я поспіль,

Хто кривду у серці своєму ліліє.

Заплющує правда веселощам вії

І істини стеле хустину просту.

Бо як досягаєш бажані мрії —

Думками завваж про їх чистоту!

* * *

А я на щастя хотів би

Тебе знайти серед бурі,

Де є твій голос так, ніби

Чайка у неба зажурі.

А ти милуєшся димом,

Що в’є з чужих благовонній,

Щоб зло здавалося пилом,

А мрії – морем півоній.

А я шукаю підтримку,

Хто б міг мене захищати.

Бо я є тиша в затінку,

Вечір на стелі кімнати.

А ти, мов віриш у Бога,

Списки складаєш порушень.

Так є невдала дорога

Творчо-життєвих зрушень.

* * *

Ти мене ображаєш і пилко

Люди дивляться на злісні вчинки,

Серед вулиць є соромно й гірко

Чути вкотре від тебе вказівки.

Сміло брешеш ти в очі тим людям,

Там провини мої не злічити!

Котрим маю довіритись суддям,

Щоб зів’яли омани, мов квіти?

Ти мене ображаєш і небо

Сипле громом зневіру у краще.

Я на мить зневірюсь у себе,

А назавжди – не змусиш нізащо.

Ти мене не питаєш про блага,

Корті хочу в житті своїм мати.

Бо «болить» тобі власна повага,

Добрі статки, розкішні кімнати…

Чим я жити тобі заважаю? —

Просто мрію про кращу Вкраїну!

Може мало тобі є врожаю?

Бог дає усім людям хлібину.

Ти мене ображаєш і вдачу

Знов затьмариш, ламаючи долю.

Я пробачу тебе… Я ПРОБАЧУ!

Тільки нащо доводиш до болю?

* * *

Похвалю щосил —

Тебе задобрю.

Як мені без крил

Пізнати волю?

Поділю цей світ

На сум і правду,

Де мій перший зліт

Ти міняв на зраду.

* * *

Застигла радість на обличчі,

Образ забулись почуття

І я знаходжу в протиріччі

Любов до себе й майбуття.

Не хоче серце болю й кривди,

Що сенс надії змінить в жар,

Стоять тих попелів вже скирти,

А мріявсь шлях по вище хмар.

Зайду у храм – зітру із тиші

Сакральні мрії про дива:

Ми є не кращі і не гірші,

Лиш інших любимо жнива.

В молитвах ніч розгубить злості:

Повз прірву шлях також лежить.

Ми є не ляльки і не гості,

Для рішень маємо лиш мить.

До мрії шлях – не на папері,

Збери той шлях з дрібних зірок.

Біда ввійти не зможе в двері,

Як ти не ступиш хибний крок.

Застигла радість на обличчі,

Образ забулись почуття,

І я знаходжу в протиріччі

Любов до Бога і життя.

* * *

Всі мрії є безкрилі —

Такі між нами битви.

Я програю по силі,

Чи то є час молитви?

Моєї аури небо

Похмурене, як взимку.

Тут пестощів не треба

Чи горами мандрівку…

Так важко засинати,

Вдень хочеться до правди,

Рекомендации для вас

Последний путь Демора. Книга Дэлиграта

Джон Морган

Читать

Клад под старым дубом (сборник)

Софья Прокофьева

Читать

Война мага. Том 1. Дебют

Ник Перумов

Читать

Семь смертей майора Казанцева

Рясной Илья Владимирович

Читать