Для того щоб змусити когось танцювати під свою дудку, потрібно, якнайперше, мати дудку. Та ще й свою.
А вийшло так, що ВОНА ще не встигла отямитися від власної загадковості, як вже мріяла про назву для нової книги.
«Розміри та прихильники» або ж «Розмір та прихильниці»?
Ось вона, харизма граматики!
Усього лиш… інший рід, інше число…
Та це була б вже зовсім інша книжка.
Так що…
Нехай кине в мене камінь та, яка ніколи не вдягала під брюки колготки з діркою…
Чому «Солом’яне танго»?
А «тому що»!
Звучить затишно і вишукано, а з сірником краще не наближатися…
Мій Боже, які ж кумедні, театрально-експериментальні зіткнення трапляються іноді в часі та просторі!
Ця історія, власне, не зовсім про те, як перетнулися в інтернеті стежини маркетолога й філософа, і що з цього вийшло…
Але…
Оскільки в однієї сторони в арсеналі були технології, методи, прийоми і «фішки», а в іншої – діалектика, онтологія, натурфілософія та гносеологія в одному флаконі, то зустрілися вони не на форумі або ж конференції, а на сайті знайомств…
І було зовсім несуттєво, скільки їм років – в сумі, і кожному окремо…
І було зовсім несуттєво, хто «постукав» першим, і чому вони не розбіглися після звичного «привіт-привіт, давай познайомимося, може, обміняємося телефонами…», як це часто трапляється…
І було геть несуттєво, чому в їх листуванні смайликів було чи не більше, ніж букв. Бо ж обидва вони прекрасно знали не лише всі літери, а навіть і розділові знаки…
Одним словом…
Були лише ВІН і ВОНА…
Все відбувалося вночі, і лиш іноді їм заважала філософія: адже ВІН постійно відволікався на свої статті…
А ВОНА в цей час писала чудернацькі «Оповідки про мага та його чарівну подружку», і ці оповідки, як їй здавалося, начебто нікому і не заважали…
А ще, крім всього цього, наближався Новий рік…
