Снулль вампіра Реджінальда

О книге

Автор книги - Генри Олди. Произведение относится к жанрам боевое фэнтези, зарубежное фэнтези. Год его публикации неизвестен. Книге не присвоен международный стандартный книжный номер.

Аннотация

Данное произведение открывает перед читателем уникальный мир, в котором переплетаются вдохновение и мечты. Автор проводит нас сквозь грань реальности в область бескрайних возможностей, где слова становятся мостами между мыслями и воплощением, а миры рождаются из танца воображения. Главный герой, чьи стремления и переживания мы разделяем, вступает в непредсказуемое путешествие, исследуя свои глубокие желания и страхи. Слова становятся его союзниками в этом мире перемен и открытий. Он встречает разнообразных персонажей, каждый из которых несет свой смысл и символику, помогая ему расшифровать тайны собственной души. Через вихрь событий и переживаний, герой узнает, как слова могут расти от простых звуков до мощных инструментов выражения. Миры, которые он создает с помощью своего воображения, отражают широту его мыслей и желаний. Книга приглашает читателя окунуться в безграничное море творчества и исследования. Это произведение подчеркивает, что каждая книга - это новый мир, где слова созидают уникальные путешествия и приключения, а читатель может стать путешественником в этом волшебстве, находя вдохновение и понимание в каждой странице.

Читать онлайн Генри Олди - Снулль вампіра Реджінальда

CAPUT I

де ридають жінки й супляться чоловіки, лунають прокляття на адресу XIII Вальпургіналій, нападають кістяки, приндяться мудреці і летять королівські депеші, але троє героїв уже готові вирушити в дорогу, за покликом обов’язку

– Без мене ти нікуди не поїдеш!

– Люба, нумо без істерик. Ти знала, що то значить вийти заміж за венатора?

– Нічого я не хочу чути! Або ми їдемо вдвох, або ти залишаєшся вдома!

– Хочеш води? З льодом?

– І я виллю її тобі на голову! Ну чому, чому обрали саме тебе?

– Тому що я – славетний мисливець на демонів.

– Ти – мерзотник! Ти хочеш кинути дружину напризволяще!

– Ти перебільшуєш, радосте моя.

– Ні крапельки!

– Гаразд. Я – мерзотниквенатор. Досвідчений. Із чудесною репутацією. Із заслугами перед суспільством. І, як наслідок, цілком гідний вибору міської ради Брокенгарца й курфюрста Леопольда особисто. Дивно інше: чому мене обрали тільки тепер, на обслуговування XIII Вальпургіналій… Як гадаєш, мені варто образитися?

Фортунат Цвях попрямував до столу, взяв порожній келих ізпід вина, що залишився стояти звечора, налив туди води й вихилив одним духом, не пропонуючи дружині. Вихлюпне в лице, відьма, й оком не змигне. Розмова стомила венатора. У халаті й нічному ковпаку, неголений, невиспаний, він почувався не готовим до сімейних сцен. Інша річ, якби ми були в камзолі, при шпазі…

І в перуці з кучерями до пліч.

І з тростиною в руці.

Тоді можна сперечатися із дружиною навіть у присутності коханки.

– Ми три дні тому повернулися з курорту! – навела кохана дружина аргумент, неспростовний на її думку, але загадковий для цілого натовпу мудреців. – Відпочили, розважилися… Я сподівалася, ти знайдеш час попрацювати зі мною перед захистом!

Приклавши холодний келих до чола, мисливець на демонів згадав курортний Баданден. Там парі Цвяхів довелося брати участь у ризикованому полюванні на Лисого Генія. А згодом, про що коханій дружині знати не належало, венатор мав сумнівне задоволення оперувати молодого аристократа. Видаляти менталпухлину невідомого характеру й походження – ворогові не побажаєш.

Відпочили, називається. Розважилися.

Цікаве в тебе, люба моя, уявлення про відпочинок.

– Отже, так, – підсумував він твердим, як йому здавалося, голосом. – Завтра на світанку я їду до Брокенгарца. Знехтувати обов’язком венатора й особистим запрошенням курфюрста Леопольда я не можу. Ти залишаєшся вдома й готуєшся до захисту магістерського дисертату. Через дванадцять днів…

Рекомендации для вас