Захребетник

О книге

Автор книги - Генри Олди. Произведение относится к жанрам боевое фэнтези, зарубежное фэнтези. Год его публикации неизвестен. Книге не присвоен международный стандартный книжный номер.

Аннотация

Данное произведение открывает перед читателем уникальный мир, в котором переплетаются вдохновение и мечты. Автор проводит нас сквозь грань реальности в область бескрайних возможностей, где слова становятся мостами между мыслями и воплощением, а миры рождаются из танца воображения. Главный герой, чьи стремления и переживания мы разделяем, вступает в непредсказуемое путешествие, исследуя свои глубокие желания и страхи. Слова становятся его союзниками в этом мире перемен и открытий. Он встречает разнообразных персонажей, каждый из которых несет свой смысл и символику, помогая ему расшифровать тайны собственной души. Через вихрь событий и переживаний, герой узнает, как слова могут расти от простых звуков до мощных инструментов выражения. Миры, которые он создает с помощью своего воображения, отражают широту его мыслей и желаний. Книга приглашает читателя окунуться в безграничное море творчества и исследования. Это произведение подчеркивает, что каждая книга - это новый мир, где слова созидают уникальные путешествия и приключения, а читатель может стать путешественником в этом волшебстве, находя вдохновение и понимание в каждой странице.

Читать онлайн Генри Олди - Захребетник

CAPUT I

у якому хлюпають хвилі й цвітуть дикі абрикоси, кричать чайки й гендлярі, гояться сердечні рани й відбуваються випадкові знайомства, а також з’ясовується, що від смаку халви до дзенькоту клинків – дев’ять із половиною кроків навпростець

Сонце сіяло.

Море шуміло.

Життя на бульварі ДжуджанМаджудж вирувало.

– Фісташки! Смажені фісташки!

– Шербет! Солодший за поцілунок красуні! Густіший від крові героя! Дешевший за чуже горе! Налітай, набирай…

– Ай, кебаб! Вай, кебаб!

– Дай кебаб!

– Сувеніри! На згадку! На добру пам’ять, на вічну пам’ять!..

– Персні із джинами! Лампи із джинами! Кому місто зруйнувати? Кому палац побудувати? Кому в Дангопею злітати?

– Халва! Проходиш мимо – вже солодко…

– Агов, ґавироззяви! Вирушайте з КейКубадом Колишнім у хадж по визначних пам’ятках! Палац султана Цимаха! Руїни Паленого Покляпця! Зібрання мумій Бейлербея! Хто не бачив, марно життя прожив!

– І ось цей кисломордий ібліс, чия душа – темний ліс, чиє серце – смердюча яма, а руки схожі на гаки гробаря, й каже мені своїм бридким голосом: «Кралечко, якщо ви погодитеся вийти за мене заміж, я буду найщасливішим чоловіком на світі…»

– А ти?

– А що я? Заміжто хочеться…

На сході, як на сході, особливо в Бадандені. А ще як повагом простувати знаменитим бульваром ДжуджанМаджудж, отуди вниз, до моря… Їйправо, шановні, нічого у світі не знайдеш східнішого, хоч сто років скачи верхи у потрібному напрямку. Тільки даремно час гаятимеш…

Поміркуйте самі!

Родимки на щічках красунь схожі тут простотаки на грудочки амбри. Тюрбани на лисинах мудреців вивищуються, мов кипариси в передгір’ях адСамум. Звитяга воїнів сягає піднебесся, млість гаремів стелиться запашним димом кальяну; цікавість приїжджих розцвітає червоною трояндою в райському саду. Юнаки в Бадандені стрункі, як лалангський спис, хлопчики прекрасні, як пісня солов’я, а зрілі чоловіки розважливі, як цілий диван візирів, кинутих до зіндану через їхні дурні голови.

Про халву вже можна й не згадувати.

– Халва! Горіхова!

– Халвааа! Фісташкова!

– Соняшникова!

– Морквяна!

– Із кунжутом! Із сабзою!

– По вусах стікає, душа радість має…

– …ваааа!

У вируванні пристрастей, у хмарі ароматів, під крики торговців і плітки відпочивальників, ішов бульваром парубок у камзолі кольору кориці, стрункий та замислений. Пані різного віку, здатні на легкий флірт або на любов до смерті, проводжали його поглядами, за які інший ловелас пожертвував би фамільним спадком.

Рекомендации для вас